На території України Держава забезпечує планомірне науково обгрунтоване попередження та лікування інфекційних захворювань. Законодавством України визначено правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини. Саме цим питанням і присвячена ця стаття.
Право громадян України на охорону здоров’я
Кожний громадянин України мас право на охорону здоров’я, що передбачає обслуговування і забезпечення, яке є необхідним для підтримання здоров’я людини та санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає.
Охорона здоров’я це система заходів, спрямованих на забезпечення її збереження. Ці задачі виконують заклади охорони здоров’я - підприємства, установи та організації, шляхом надання медико-санітарної допомоги включно з широким спектром профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.
З метою охорони здоров'я населення, забезпечення оптимальних умов перебування хворих у закладах охорони здоров’я і нормальних умов праці медичних працівників держава забезпечує дотримання належного санітарно гігієнічного та протиепідемічного режиму. Від нові дальність за виконання санітарних правил покладається на керівників закладів га установ охорони здоров’я. Вимоги санітарних правил є обов’язковими для юридичних та фізичних осіб - суб’єктів інвестиційної діяльності на території України незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності.
Поширення санітарно-гігієнічних норм на будинки і споруди закладів охорони здоров’я
Санітарно-гігієнічні норми і правила поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих будинків і споруд усіх типів закладів охорони здоров'я незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, а також вбудованих приміщень медичного призначення або таких, що входять до складу інших типів будинків.
При проектуванні нового будівництва і реконструкції закладів охорони здоров'я необхідно керуватись відповідними чинними нормативними документами. Санітарними правилами передбачено, що один раз на рік, а у разі необхідності частіше, має проводитися косметичний ремонт приміщень. Усунення поточних дефектів (ліквідація протікання на стелях і стінах, слідів вологості, тріщин, щілин, вибоїн, відновлення облицювальної плитки, дефектів покриття підлоги тощо) має проводитися негайно.
Капітальний ремонт будівель і приміщень закладу охорони здоров’я із заміною непридатного або застарілого інженерного устаткування, систем опалювання, вентиляції, каналізаційно-водопровідної мережі санітарно технічного устаткування і приладів, електромереж тощо має проводитися залежно від їх санітарно-технічного стану, а у разі погреби капітальний ремонт може бути проведений разом з реконструкцією.
Документація на проведення капітального ремонту і капітального ремонту з реконструкцією має бути погоджена територіальною санітарно-епідеміологічною станцією в установленому законодавством України порядку. Відремонтована будівля або приміщення після виконання усіх робіт, передбачених проектом на ремонт або реконструкцію, пред’являється приймальній комісії з обов’язковою участю представників державною санітарно-епідеміологічної служби і оформленням акта.
Відкриття побудованих, реконструйованих, що піддавалися ремонту, переплануванню або переобладнанню лікувальних і родопомічних стаціонарів або окремих підрозділів і приміщень, які входять до їх складу, допускається після отримання висновку санітарно-епідеміологічної служби, що дозволяє експлуатацію зазначених будівель і приміщень. Забороняється перепланування приміщень закладів охорони здоров’я, передбачене проектом, без узгодження з територіальними органами державного санітарного нагляду.
Адміністрація закладу охорони здоров’я повинна організувати постійне проведення профілактичного обробляння приміщень проти комах і гризунів за договорами з організаціями (незалежно від форм власності та підпорядкування), які мають право на здійснення заходів знезараження (у т.ч. дезінфекція, дезінсекція, дератизація) і забезпечити відповідну підготовку приміщень.
Джерела збудників внутрішньолікарняних інфекцій
Як пацієнти, так і медичний персонал закладу охорони здоров’я можуть бути джерелом збудників внутрішньолікарняних інфекцій. Інфекція може бути результатом потрапляння мікроорганізмів на об’єкти лікарняного середовища з волосяного або шкірного покривів, області рота і носоглотки в процесі розмови, при кашлі або диханні. Тому весь медичний персонал закладу охорони здоров’я повинен бути бездоганно охайним і акуратним. Краї робочого одягу (спецодягу) мають повністю закривати особистий (домашній) одяг. Волосся має повністю закриватися шапочкою або косинкою. Змінне взуття персоналу операційних, пологових блоків, реанімаційних, перев’язувальних і відділень новонароджених має бути з нетканого матеріалу, доступного для дезінфекції.
Медичний персонал закладів охорони здоров’я повинен бути забезпечений комплектами змінного робочого (санітарного) одягу: халатами шапочками або косинками, змінним взуттям (тапочками) у кількості, що забезпечує щоденну зміну санітарного одягу.
Медичний персонал на робочому місці при розкритті стерильних пакетів і під час більшості хірургічних процедур мас бути у спецодязі (шапочка і маска для обличчя мають бути обов’язковими). Персонал повинен користуватися спецодягом, а також захисними окулярами, у всіх випадках, що припускають розпліскування або розбризкування крові та іншого біологічного матеріалу.
Технічний, адміністративно-господарський обслуговуючий персонал, який виконує роботу (у т.ч. тимчасову) у підрозділах стаціонарів, повинен мати змінний одяг і взуття. Змінний одяг і взуття мають бути передбаченими також і для медичного персоналу інших підрозділів, який надає консультативну та іншу допомогу. Зберігання такого спецодягу належить здійснювати в індивідуальних шафах. У наявності постійно має бути комплект санітарного одягу для екстреної її заміни у разі забруднення. Прання санітарного одягу має здійснюватися централізовано і роздільно від білизни хворих.
Нормативні параметри до систем вентиляції і кондиціонування повітря
Основні функціональні, виробничі приміщення і робочі місця обслуговуючого медичного та іншого персоналу мають бути забезпечені нормативними параметрами мікроклімату і повітряного середовища (температура, вологість, швидкість руху повітря, ХІМІЧНИЙ і бактеріологічний склад), а також нормативним повітрообміном.
У всіх приміщеннях закладів охорони здоров'я (окрім операційних) крім припливно-витяжної вентиляції з механічним спонуканням має також влаштовуватися природна вентиляція за допомогою кватирок, відкидних фрамуг та інших пристосувань у віконних рамах, зовнішніх стінах, а також вентиляційних каналів, Фрамуги, кватирки та інші пристрої природної вентиляції повинні мати пристосування для їх відкриття/закриття, знаходитися в робочому стані. Провітрювання палат, інших приміщень, які потребують доступу свіжого повітря, через кватирки/фрамуги необхідно здійснювати не менше 4-х разів на добу.
В основних функціональних приміщеннях, операційних, післяопераційних, пологових, палатах інтенсивної терапії фізіотерапевтичного відділення, приміщеннях для зберігання сильнодіючих і отруйних речовин, аптечних складах, приміщеннях для приготування лікарських засобів, лабораторіях відділень терапевтичної стоматології, лабораторіях ортопедичної стоматології, спеціальних приміщеннях радіологічних відділень і в інших приміщеннях і кабінетах з використанням хімічних і інших речовин і сполук, що можуть спричинити шкідливу дію на здоров’я людей, лабораторний контроль щодо хімічного складу повітря проводиться один раз на 3 місяці; в інфекційних і туберкульозних лікарнях (відділеннях), бактеріологічних і вірусних лабораторіях, рентгенологічних кабінетах - один раз на 6 місяців; в решті приміщень - один раз на 12 місяців. Результати контролю мають бути оформлені актом, який зберігатиметься в установі.
У кожній медичній установі наказом має бути призначена особа, відповідальна за експлуатацію систем вентиляції і кондиціонування повітря. Профілактичний огляд і ремонт систем вентиляції і кондиціонування повітря має проводитися згідно із затвердженим графіком, але не рідше ніж два рази на рік.
Санітарне обробляння приміщень різного призначення в закладах охорони здоров’я
Внутрішнє обробляння приміщень закладу охорони здоров’я має виконуватись відповідно до їх функціонального призначення. Поверхня стін, перегородок і стель приміщень має бути гладкою, що дає можливість для вологого прибирання (миття) і дезінфекції. Для обробляння приміщень, фільтрів вентиляційної системи використовуються лише засоби, що дозволені установами державної санітарно-епідеміологічної служби України.
Стіни палат, кабінетів лікарів, холів, вестибюлів, столових, фізіотерапевтичних та інших лікувально-діагностичних кабінетів, які не потребують дезінфекції, рекомендується фарбувати силікатними фарбами, а у разі необхідності в поєднанні з масляними. Для стель у цих приміщеннях може застосовуватися водоемульсійні фарби. Для покриття підлоги використовуються матеріали з підвищеними теплоізоляційними властивостями (паркет, паркетна дошка, дерев’яні підлоги, забарвлені масляною фарбою). У вестибюлях (коридорах) слід робити підлоги, стійки до механічної дії (мармурова крихта, мармур, мозаїчні підлоги тощо).
У приміщеннях з вологим режимом роботи, а також що піддаються поточній дезінфекції: операційні, перев’язувальні, пологові, передопераційні, наркозні, процедурні та інші аналогічні приміщення, а також ванні, душові, санітарні вузли, приміщення для зберігання і розбирання брудної білизни тощо - стіни слід облицьовувати плиткою або іншими вологостійкими матеріалами на повну висоту. Для покриття підлоги необхідно застосовувати водонепроникні матеріали. Підлоги в операційних, наркозних, пологових та інших аналогічних приміщеннях мають бути антистатичними. Стелі в приміщеннях з вологим режимом роботи мають бути пофарбованими водостійкими (масляними та іншими) фарбами.
Обробляння приміщень, пов’язаних з роботою з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань, рентгенологічних кабінетів, кабінетів електро- та світлолікування, зуболікарських, офтальмологічних кабінетів, клінічних і біохімічних лабораторій та інших функціональних приміщень, специфіка роботи яких вимагає спеціальних умов, має виконуватись відповідно до вимог до цих приміщень.
Застосування підвісних стель різних конструкцій допускається лише у приміщеннях, що не вимагають дотримання протиепідемічного, дезінфекційного режиму, асептики і антисептики; вестибюлі, коридори, холи та інші підсобні приміщення, які безпосередньо не примикають до операційних, пологових, перев’язувальних, процедурних, палат та інших аналогічних приміщень. При цьому конструкції і матеріали підвісних стель мають забезпечувати можливість проведення їх прибирання і очищення, дезінфекції (згідно з інструкцією, затвердженою виробником продукції).
Правила санітарного прибирання приміщень
Кожна медична установа повинна мати затверджені адміністрацією правила прибирання приміщень, які необхідно вивісити в місцях роботи технічного персоналу для відповідного орієнтування і дотримання співробітниками. Під час прибирання приміщень технічний персонал повинен користуватися рукавичками.
Прибирання приміщень має здійснюватися таким чином, щоб звести до мінімуму поширення у приміщеннях пилу і бруду, які містять мікроорганізми. Вологе прибирання стін, підлоги та інших поверхонь ганчір’ям або шваброю є ефективнішим у порівнянні із сухим протиранням пилу або підмітанням - воно також перешкоджає поширенню в приміщеннях пилу та мікроорганізмів.
Санітарне прибирання приміщень включає загальне прибирання приміщень і підтримку чистоти в медичній установі. Окрім підтримки чистоти, метою санітарного прибирання є зменшення числа мікроорганізмів (і, відповідно, зменшення ризику виникнення інфекції і випадкового зараження пацієнтів і співробітників), а також створення сприятливих умов для надання послуг. Сприятлива робоча атмосфера надає більшого задоволення медичних співробітників якістю своєї роботи, вищої продуктивності їх праці і в цілому створенню приємної обстановки для медичного обслуговування, що, у свою чергу, веде до активнішого звернення населення за відповідними послугами.
Технічний персонал установи або співробітники, в обов’язки яких входить прибирання приміщень, піддаються ризику інфікування через контакти з кров’ю та іншими біологічними рідинами організму, контамінованими гострими предметами і т.п. Ця категорія співробітників часто складається з людей, які мають нижчий рівень освіти у порівнянні з іншими співробітниками, і, відповідно, недостатнім рівнем розуміння чинників ризику. У зв’язку з цим необхідно забезпечити ознайомлення персоналу з правилами прибирання, та стежити за їх неухильним дотриманням.
Айдин Салманов,
головний спеціаліст Департаменту організації
і санітарно-епідеміологічного нагляду МОЗ України,
канд. мед. наук
"Медична практика", №2, 2011
