Як швидко плине час. Наче ще зовсім нещодавно нинішній ювіляр ходив до школи в Олевську, куди його батьки разом з ним переїхали з Казахстану, ганяв з друзями у футбол, поки його мама лікар-окуліст Марія Петрівна і батько лікар-хірург Андрій Тимофійович Беспалько були на роботі, а нині він уже й сам досвідчений лікар-хірург КП "Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка" - продовжувач династії, наставник, батько і люблячий дідусь.
Він був з дитинства здібним учнем, особливо легко давались йому точні науки. Закінчивши середню школу в Олевську із золотою медаллю і паралельно заочно Московську фізико-математичну школу, він самостійно обрав собі спеціальність лікаря, вступивши у 1977 році до Луганського медінституту, а потім і суто чоловічу спеціальність - хірургію. Інтернатуру Василь Андрійович проходив у першій лікарні м. Житомира, а потім поїхав працювати в Олевськ, бо у кого вчорашньому випускнику медичного вишу ще можна навчитися такої філігранної майстерності, як не в рідного батька Андрія Тимофійовича Беспалька, унікального хірурга, фахівця широкого профілю, орденоносця, відмінника ОЗ, заслуженого лікаря України, який за його багаторічну практику в районі виконував оперативні втручання практично на всіх органах. Довелось Василю Андрійовичу попрацювати там і заступником головного лікаря з поліклінічної роботи, а потім у 1990 році, переїхавши до Житомира, він звернувся до тодішнього головного лікаря ЦМЛ №2 А.О. Мельничука з проханням прийняти його на роботу, і той, добре знаючи універсальність його батька, не відмовив молодому колезі. Як нині каже сам Анатолій Олександрович: "Довіру мою Василь Андрійович виправдав. На якій би посаді він не працював, а він був і заступником головного лікаря з лікувальної роботи, і завідувачем хірургічного відділення №1, усі ці роки знаю його як добросовісну людину, віддану професії медичного працівника, гарного сім'янина. Ціную його колегіальність, товариськість і бажаю якнайдовше зберігати ці людські, притаманні нашому колезі якості".
М.П. Кальчук, лікар-хірург, зав.хірургічного відділення №2 КП "Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка":
"Василь Андрійович - професіонал, ймовірно, у цьому простежується генетична заслуга його батька - відомого хірурга. Тут якраз той яскравий випадок, коли природа не відпочиває на дітях. Він оперує сам, асистує колегам - лапаротомічні оперативні втручання, венектомії, ножові, вогнепальні поранення, усе йому під силу. Тож з нагоди ювілею нашому шановному Василю Андрійовичу побажання від усього нашого відділення міцного здоров’я, родинного затишку і, як у нас прийнято казати, хірургічного везіння".
О.П. Куліш, лікар-хірург, зав. хірургічного відділення №1 КП "Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка":
"За увесь період роботи Василь Андрійович зарекомендував себе як досвідчений, висококласний лікар, який користується повагою як серед колег, так і серед пацієнтів. Він володіє не лише плановими та ургентними оперативними втручаннями, а й на шлунку, жовчовивідних шляхах, кишківнику, операціями на венах нижніх кінцівок. Тож, шановний Василю Андрійовичу, від усього нашого колективу прийміть усі найкращі вітання і побажання доброго здоров’я, злагоди в родині, вірних друзів і наснаги на многії літа. Цінуємо Вашу чоловічу солідарність".
В.А. Голішевський, лікар-хірург КП "Лікарня №2 ім. В.П.Павлусенка":
"З Василем Андрійовичем я познайомився у 1988 році в Київському інституті хірургії і трансплантології, який тепер носить ім’я Олександра Шалімова, коли він навчався там у клінічній ординатурі, а я, проходячи клінічну ординатуру в Київському інституті удосконалення лікарів, був також направлений на деякий час у той же інститут. Познайомились і з'ясувалось, що ми - земляки. А вдруге доля нас звела уже в 1990 році в хірургічному відділенні лікарні №2, де я працював уже рік, і ось скільки вже років поспіль ми колеги не лише в професії, а й в роботі, бо працюємо в одному і тому ж лікувальному закладі нашого міста.
Хочу зазначити, що за ці роки повністю розкрився талант Василя Андрійовича і на сьогодні він є лікарем-хірургом вищої кваліфікаційної категорії. Він виконує операції на всіх органах черевної порожнини, проводить органозберігаючі та реконструктивні операції. За ці роки він сформувався як справжній фахівець з невідкладної хірургії, у т.ч. й при торакальній кровотечі.
У пам'яті випадок, який стався років сім років тому. Під час ургентного чергування було доставлено хворого з ножовим пораненням спини зліва біля лопатки. Після торакотомії у пацієнта було виявлено обширне поранення серця. Василь Андрійович ушив, зробив усе необхідне для порятунку пацієнта. Торакальний хірург, якого було викликано для консультації, оглянувши пацієнта, констатував, що все було виконано правильно і чоловіка незабаром виписали з лікарні. Коли в нашому закладі почали впроваджувати лапароскопічні методи діагностики, оперативних втручань та лікування, Василь Андрійович освоїв і їх.
Нині В.А. Беспалько працює ординатором хірургічного відділення і тепер уже ділиться власним досвідом з молодими лікарями, лікарями-інтернами, продовжує оперувати, лікувати, одним словом, займатись практичною роботою, усвідомивши колись для себе, що не прагне бути керівником, бо то не його покликання, а хотів працювати просто лікарем.
Василь Андрійович - надійний колега, у складних випадках завжди дасть пораду або ж при потребі допоможе під час оперативного втручання. Він не відмовить у допомозі, навіть якщо доведеться звернутися до нього у позаробочий час. А ще він гарний сім'янин, люблячий батько. Разом з дружиною Мариною вони виховали двох хороших доньок - Олю і Аню і мають велику втіху - внучку Валерію, яку їм подарувала старша Оля. За свої 60 років Василь Андрійович зумів стати не лише висококласним хірургом, а й освоїв ще багато будівельних спеціальностей, зумівши втілити ще одну мрію свого життя - збудувати власний дім.
Свій життєвий ювілей Василь Андрійович 24 січня зустрічає сповнений сил, енергії і подальших ідей.
Бажаємо йому і надалі тримати на тій же висоті планку усіх його здобутків, зберігаючи при цьому такий притаманний йому оптимізм і, як кажуть, побажаємо йому хірургічного везіння і, можливо, продовження династії вже в онуках.
