29 січня виповнюється рік, як відійшов у вічність А.О. Мельничук, хірург вищої категорії, заслужений лікар України, відмінник охорони здоров’я, лауреат обласної премії ім. О.Ф. Гербачевського, заслужений будівельник України, кавалер орденів Трудового Червоного прапора та "Знак Пошани", депутат обласної ради, депутат міської ради двох скликань та депутат Богунської ради шести скликань.
За всі роки своєї трудової діяльності Анатолій Олександрович прооперував біля 20 тисяч хворих, а скількох пролікував - важко навіть порахувати. Разом з колективом лікувального закладу методом народної будови було збудовано 5 лікувальних корпусів та шестиповерхову добудову поліклініки лікарні №2 Богунського району м. Житомира, яку він очолював з 1975 по 1998 рік. Усі ці роки були присвячені організації лікарні. Він завжди наголошував, що усіма своїми досягненнями у житті він завдячує батькам, які прищепили йому любов до праці.
Анатолій Олександрович народився 13 липня 1938 року у селі Бейзимівка Чуднівського району Житомирської області у багатодітній селянській сім’ї. Навчався у Бейзимівській семирічці, а потім у Карповецькій середній школі. Далі навчання у Вінницькому медінституті ім. М.І.Пирогова, який закінчив у 1964 році. Працював лікарем-хірургом та лікарем-методистом Дзержинської, а нині Романівської ЦРЛ, а згодом був переведений на посаду заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення району. Із 1966 по 1968 рік навчався у клінічній ординатурі Дніпропетровського медінституту на кафедрі факультетської хірургії під керівництвом професора Д.А. Дороганя, по завершенню якої був направлений на роботу в Житомирську обласну лікарню, яку очолював на той час О.Ф. Гербачевський. З 1972 по 1975 рік Анатолій Олександрович працював заступником головного лікаря з медичної частини Першої міської лікарні м. Житомира. Із 1975 по 1988 рік - головним лікарем ТМО №2 м. Житомира, де в повній мірі розкрився його талант організатора, керівника, будівельника, бо таки частенько Анатолія Олександровича можна було побачити в робочому одязі на будівництві лікарні та поліклініки.
З 1998 року по жовтень 2019 року він працював завідувачем відділення гнійної хірургії, а з листопада 2019 року по 29 січня 2020 року - він лікар-хірург цього ж відділення.
Усе життя в його особі поєднувалися майстерність хірурга-професіонала і будівничого, вчителя і наставника, бо не в одному інтерні Анатолій Олександрович розгледів майбутнього професіонала, фахівця саме хірургічного профілю. Він впроваджував сучасні методи лікування хворих із гнійно-септичними захворюваннями, переймався проблемами цукрового діабету, діабетичними ангіопатіями нижніх кінцівок, діабетичною стопою, читав багато фахової літератури, крокував у ногу з часом.
Переймався Анатолій Олександрович і проблемами сучасної медицини - низьким рівнем заробітної плати медиків, непотрібністю зайвої писанини. Його поважали за те, що він радився з колегами, допомагав їм у роботі, з повагою ставився до співробітників та кожного пацієнта, цього ж вимагав й від інших. Він завжди знав, чим живе колектив та які проблеми чи не в кожного з його співробітників, і, якщо це було в його силах, завжди приходив на допомогу. І той же час це була вимоглива людина по відношенню до себе та інших.
Усім нам відомі його роботи "Становище хірургічної служби і ЦМЛ №2 м. Житомира", "Історія становлення та досвід роботи закладу", а в 2014 році побачила світ його авторська книга "Історія розвитку та становлення медичної галузі в Україні з часів Київської Русі до кінця ХІХ століття", у якій висвітлено проблеми історичних періодів розвитку медицини різних часів з погляду хірурга з піввіковим досвідом роботи.
Анатолій Олександрович працював до останнього дня свого життя, його лікарня була для нього другою домівкою. Таким ми його пам’ятатимемо завжди.
Світла пам’ять про А. О. Мельничука назавжди залишиться у серцях його рідних, близьких, колег, пацієнтів та усіх, хто його знав.
Хай мирно спочиває з Богом!
Від імені колективу КП "Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка" Житомирської міської ради,
В.А. Голішевський, лікар-хірург
