Анатолій Олександрович Мельничук - завідувач хірургічним відділенням №2 (відділення гнійної хірургії) ЦМЛ №2 м. Житомира, Заслужений лікар України, кавалер ордену Трудового Червоного Прапора, голова Громадської ради при УОЗ Житомирської обласної державної адміністрації.
Вперше з Анатолієм Олександровичем я познайомився в серпні 1982 року, коли після закінчення Київського медичного інституту був направлений в інтернатуру з хірургії в лікарню №2 м. Житомира. Мене головний лікар Мельничук Анатолій Олександрович доброзичливо, просто, не як чиновник, розпитав про навчання, звідки родом, розповів про хірургічне відділення і побажав успіхів у хірургії.
Анатолій Олександрович часто приходив на обходи в хірургічне відділення, багато оперував, виходжував хворих, проводив консиліуми. Кілька разів на місяць Анатолій Олександрович чергував ургентним хірургом і я, як інтерн-хірург, часто зустрічався з ним на чергуваннях. Під час ургентних чергувань Анатолій Олександрович виконував всю роботу ургентного хірурга: і хворих в приймальному відділенні дивився, і консультував, і оперував, і спостерігав хворих, користуючись при цьому положенням чергового лікаря. Чергував Анатолій Олександрович ургентним хірургом тривалий час.
У колективі лікарні, в тому числі в хірургічному відділенні, панував особливий мікроклімат, у створенні якого заслуга головного лікаря, Мельничука Анатолія Олександровича, тому і хочеться працювати у такому колективі. Після закінчення інтернатури працював у районі, медичних закладах м. Житомира, але завжди хотілося повернутися в другу міську лікарню. Після закінчення клінічної ординатури Анатолій Олександрович прийняв мене на роботу в хірургічне відділення, де з 01.09.1989 року по сьогоднішній день працюю.
Під час роботи в хірургічному відділенні доводилось частіше зустрічатись з Анатолієм Олександровичем. Він часто оперував: це і резекції шлунку, і холецистектомії, операції на кишківнику. Виконує Анатолій Олександрович переважно ургентні операції. Хірург широкого профілю свого часу працював торакальним хірургом, виконував операції при онкологічних захворюваннях (займався онкохірургією, деякий час в лікарні було онкохірургічне відділення, також в хірургічному відділенні були урологічні ліжка).
Створив Анатолій Олександрович разом з Петром Романовичем Болонським обласне проктологічне відділення на базі лікарні №2, тому оперував ще й проктологічних хворих.
Анатолія Олександровича можна було бачити не тільки в білому халаті в кабінеті чи відділенні або за операційним столом, але й у будівельному костюмі, фуфайці та чоботях на будівництві. За час перебування на посаді головного лікаря, Анатолій Олександрович розбудував лікарню і побудував нову поліклініку, нові корпуси лікарні, в тому числі: акушерсько-гінекологічний комплекс, на базі якого зараз створено обласний центр матері і дитини.
У 60 років Анатолій Олександрович передав керівництво лікарні Віктору Петровичу Павлусенку, а сам очолив хірургічне відділення №2, яке він створив і продовжує створювати.
Впроваджує сучасні методи лікування хворих з гнійно-септичними захворюваннями, займається проблемами цукрового діабету в хірургії, діабетичними ангіопатіями нижніх кінцівок, діабетичною стопою. Читає медичну літературу, журнали з хірургії і не тільки, користується інтернетом. Анатолій Олександрович кращий спеціаліст з гнійної хірургії у місті та й в області. У хірургічному відділенні ЦМДЛ №2 м. Житомира лікуються хворі не лише Богунського району, а й усього міста і, мабуть, немає такого району в Житомирській області, з якого б не лікувалися хворі в хірургічному відділенні. Бувають хворі із сусідніх областей і навіть з Києва.
Своїм багатим хірургічним досвідом Анатолій Олександрович ділиться з колегами не тільки з ЦМДЛ №2, а й з усієї області через обласну пресу, радіо, телебачення, міські та обласні конференції хірургів. Навчає Анатолій Олександрович і молодих хірургів, тому що впевнений, що кожен хірург повинен знати гнійну хірургію.
Анатолій Олександрович переймається проблемами сучасної медицини, станом у медицині, переживає і через своє серце. Знає проблеми та причини не поверхнево, не "по наслышке", а з середини, з нутра, "до мозга костей", так як пройшов шлях у медицині від лікаря до керівника медичної установи. Знає переваги і недоліки радянської та сучасної української медицини, західної медицини, етап сучасного реформування медицини. Але деякі реформатори не знають глибинного стану медицини - знизу і доверху, а так, поверхнево, а деякі, далекі від медицини реформатори, беруться її реформувати, що буде на вигоді олігарховій свиті. Якби прислухатись до таких старійшин медицини, як Анатолій Олександрович, це може був би і толк в медицині. А то можуть забрати гроші в одного і дати гроші другому. Не з цього треба починати, грошові вливання потрібні у медицину. А держиться медицина на ентузіазмі та милосерді лікарів, сестер, санітарок та інших працівників. Не шукати в них ворогів і корупціонерів (в кожній сім'ї і не без виродків), а дякувати за працю, підвищувати зарплату, щоб вона була достойна, звільнити від лишньої писанини. Лікар не повинен думати про хліб насущний, а бути впевненою людиною, а впевненим він буде, коли буде матеріально забезпечений. Тоді голова його і думки будуть зайняті тим, як краще лікувати хворого,
Гроші у державі є, подивіться скільки мільйонерів, мільярдерів в Україні, дорогих машин, маєтків, замків. Бандити, злодії, пройдисвіти обікрали державу, матеріальні блага якої створені працею наших дідусів, батьків і нас самих.
Анатолій Олександрович переймається на тільки проблемами медицини, але й станом у державі, зокрема в економіці, політиці, читає пресу, користується різними джерелами інформації.
Анатолій Олександрович патріот України, цікавиться і знає історію України.
Анатолій Олександрович ерудована і чутлива людина, читає літературу, цікавиться культурним життям, музикою: класичною і сучасною. Знає багато цікавих і знатних людей. Добре грає в шахи. Вміє відпочивати сам і з колегами на роботі.
Анатолій Олександрович допомагає колегам в роботі, радиться з колегами, прислухається до думки колег або порівнює свою думку з думками інших.
По природі своїй демократичний, але не сприймає панібратства. Можемо подиспутувати з ним з того чи іншого приводу. Анатолій Олександрович не вміє довго сердитись, в житті всякого буває, але вже через півгодини-годину Анатолій Олександрович відходить, не тримає зла.
Анатолій Олександрович тактовна людина в колективі, місті, області. Сам поважає людей, допомагає людям, лікує хворих однаково, незалежно від суспільного і матеріального стану хворих і вимагає цього від колег. Знає проблеми колективу, кожної людини, її сім'ї, чим може – допомагає. Якщо людина спіткнулась, то підтримає у важку хвилину. Вимогливий до себе і колег.
Повний енергії і сил, Анатолій Олександрович продовжує працювати, лікує хворих, проводить ремонт у відділенні, служить людям.
Про Анатолія Олександровича можна говорити багато, але коротко можна сказати так: Людина, Лікар, Хірург, Колега, Старійшин медицини.
Хай Бог дає йому здоров'я і довгая літа!
Голішевський В.А.
лікар-хірург ЦМДЛ №2,
м. Житомир
